У життєвій круговерті, постійному невстиганні і турботах про матеріальні блага ми часто забуваємо на хвилину спинитися і подякувати Творцеві за те, що маємо і до чого давно звикли: дах над головою, запашний хліб на столі, здорових рідних поряд. І рідко згадуємо, що менше, ніж сотню років тому, мільйони українців були позбавлені всього цього. І виною цьому були не неврожайний рік, не стихійне лихо, а свідоме винищення народу народом, геноцид українського селянства, організований більшовицькою навалою.
Щороку останньої суботи листопада ми запалюємо поминальні свічі на згадку про жертв Голодомору 1932-33 рр. Свічі пам'яті спалахнули і в Ланчинській ЗОШ І-ІІ ст. (директор М.В.Петруняк), де вчителі Ганна Голіней та Катерина Яновська разом з працівниками Ланчинської дитячої бібліотеки провели годину вшанування "Голодомор - Голгофа голодної смерті ".
Ганна Ярославівна розповіла дітям, як масово винищували українців і заселяли спорожнілі землі російським людом. Наталія Яремин презентувала книги з виставки-інсталяції "Голгофа народного болю" та зачитала фрагмент зі спогадів очевидців, Мирослава Мельник продекламувала вірш Василя Голобородька "Телесик: хатня інсценівка 33-го року". Вірші Антоніни Листопад у виконанні дітей торкали найглибші струни душі. Неможливо було без сліз дивитися проникливе відео про опухлих з голоду дітей та слухати про наслідки закону "про 5 колосків".
Завершився виховний захід спільною молитвою за невинні душі, яким у ХХ столітті судилося загинути лютою голодною смертю. І нехай у цей день всюди горять свічі пам'яті, очищуючи своїми малими вогниками наші серця.
Немає коментарів:
Дописати коментар