Щедра осінь зачаровує нас своєю красою, пригощає дарами, бо багата вона на
врожаї і хоче, щоб люди мали все: хліб і до хліба, овочі та фрукти. Щоб усі
діти виростали добрими і працьовитими, чуйними й творчими. Щоб уміли бачити
красу природи рідного краю. Саме цій темі було присвячене вересневе засідання
клубу за інтересами "Хобіляндія". Вчителі Ланчинської ЗОШ І-ІІ ст.
Ірина Сенчук та Ганна Голіней провели майстер-клас "Ходить гарбуз по
городу", на якому створювали композиції з городніх дарів.
Мирослава Мельник
запропонувала дітям спробувати свої сили в розгадуванні загадок з вікторини
"Золота осінь". Найактивнішим учасникам Наталія Яремин вручила
подарунки.
На завершення засідання вчитель
української мови Ганна Ярославівна прочитала власний жартівливий вірш про
городню родину:
Ходить гарбуз по городу, бо утік від свого роду.
Доганяє його диня-гарбузовая ґаздиня:
-Ах чортяко ти перістий, ти чого утік до міста?
Вже зібралися у хаті гості лисі й пелехаті-
всі живі, всі здорові родичі гарбузові.
За столом, як печериця, всілась морква--то сестриця.
Зуби добре нагострила, жде, що їжі буде сила.
Припхалися й буряки--гарбузові свояки,
хочуть дуже каші й сала-півсвині їм буде мало,
бо живі всі і здорові гості пишні гарбузові.
За столом вже й бараболя, разом з нею і квасоля,
луплять ложками по столі такі жваві і здорові,
а все родичі гарбузові.
Прикульгав і старий біб, що старіший за весь світ.
в роті зуба вже нема--та дарма!
про обід він все питає, як-не-як, родину має.
За дубовий стіл рядочком повсідались огірочки-
і живі всі, і здорові файні дітки гарбузові.
їсти
хочуть, аж лопочуть-
каші казан
утолочать.
Миска
пшона й шматок сала-
та хіба ж
то є приправа?
та хіба ж
то буде страва
з пана
дядька гарбуза?
-Ні, не
дам!-кричить вже диня.
-З
гарбузом я теж ґаздиня
щоб не
треба віник брати,
розходіться
вже поволі,
поки живі та здорові!