Мама казала йому: « Василю, не пиши так страшно, бо вмреш!» . А він писав кровʼю серця свої короткі новели, бо не витримував народного болю.
Василь Стефаник народився 14 травня 1871 року. Рік той був щедрим на таланти і на трагічні долі ( Леся Українка, Микола Вороний). Але хлопчина із села Русів на Снятинщині того ще не знав…
Один з «покутської трійці», адвокат селян, неймовірний майстер новели із філігранним відчуттям Слова… можна довго описувати його творчість і біографію. Але Стефаника потрібно саме читати. Його « Діточа пригода» відкриває для нас війну очима дітей. Його « Камінний хрест» височіє для всіх вимушених емігрантів. Його « Новина» застерігає і болить. І всі твори відгукуються в серці сьогодення
Немає коментарів:
Дописати коментар