Слово про Слово.Василь Процюк.

 Проєкт "Слово про Слово" цього разу розкриває для читачів постать Василя Процюка, який цьогоріч святкує свій 70-літній ювілей.

Процюк Василь Іванович  народився 30 березня 1956 року в селі Камінна Надвірнянського району.Освіту здобув у Івано-Франківському професійно-технічному училищі №3, за фахом – різьбяр по дереву.В даний час проживає в м. Івано-Франківську, пенсіонер.

З дитинства захоплювався літературою, зокрема поезією. Вірші почав писати у зрілому віці.

• Член літстудії «Бистрінь» з 2005 р. Друкувався в альманахові «Літоплин над Бистрицею», "Сонячні обрії Слова", "Запалімо серця для України", "Окрилена ріка", на сторінках газет «Народна Воля», «Нова зоря» та інших часописах.
  
• Дебютна збірка: автор книги поезій «Ріки живої води» (2018 рік). Автор описує її як книгу-сповідь та книгу-очищення.
• 
  Тематика: у своїх віршах (наприклад, «Осінній етюд») Василь Процюк часто звертається до пейзажної лірики, опису краси рідного краю та роздумів про життя.

  Молитва («Одне ще зелене, а інше опало»)

  Одне ще зелене, а інше опало,
  А одне якесь ще палає вогнем.
  Не листя осіннього — друзів замало,
  Добродіїв менше стає з кожним днем.

  Одні від’їжджають, а інші відходять,
  Чи то відлітають в небесні світи.
  А недруги хижі довкруг верховодять…
  Як добре, мій Боже, що є в мене Ти!

  На слово Твоє я завжди опираюсь,
  У ньому розрада, надія й любов.
  Терниста дорога до щастя, до раю…
  Як довго, мій Отче, до тебе я йшов!

  Василь Процюк