"Я єсть народ…»: поет, що чув музику часу"

     До 135-річчя від дня народження Павла Тичини у бібліотеці презентовано виставку-портрет, присвячену життю і творчості видатного українського поета.

    Його слово — мелодійне й глибоке, сповнене світла, любові до України та чуття епохи. Виставка знайомить із творчою спадщиною митця, його поетичними збірками, біографічними матеріалами й висловами, що й сьогодні звучать напрочуд сучасно.

«Я єсть народ, якого правди сила

ніким звойована ще не була…»

(Павло Тичина)

    Запрошуємо відкрити для себе поезію, яка звучить крізь час і торкається серця.

                                                                      

                                                      

                                                                                

"Сонячні кларнети долі Павла Тичини"

Павло Григорович Тичина народився 27 січня 1891 року в селі Пісках Козелецького повіту на Чернігівщині в багатодітній родині церковнослужителя. Навчався в початковій школі.  Саме його вчителька Серафима Миколаївна звернула увагу на обдарування Павла і порадила батькам вчити його далі.

Уже в 1906 році, коли йому було лише 15 років, почав писати перші твори. Перший його відомий вірш “Синє небо закрилося..”. А в 1912 в журналі «Літературно-науковий вісник» уперше був надрукований його вірш «Ви знаєте, як липа шелестить…».

1907-1913 роки- це роки навчання Тичини в Чернігівській духовній семінарії. Під час навчання співав у семінарському, а згодом у міському хорі.

З 1911 року Тичина відвідує “літературні суботи”, які проводилися у Коцюбинського.

У 1913 році молодий поет вступив до Комерційного інституту та переїхав до Києва. Павло навчався та водночас працював. Був обліковцем Чернігівського губернського земства, підробляв помічником хормейстера в театрі М.Садовського, завідувачем відділу хроніки газети «Нова рада», редактором журналу «Світло».

У 1917 році, коли українці боролися за незалежність, поет також був активним учасником руху за національну свободу. Ці події були відображені у його творах.

«Сонячні кларнети» – перша збірка Павла Тичина, яка була опублікована 1918 року.

У 1923 році поет переїздить до Харкова (на той час столиця України). У різний час поет входив до таких організацій, як «Гарт» і ВАПЛІТЕ.

З 1923 по 1934 рік був співредактором журналу «Червоний шлях».

Із розгортанням масових репресій проти української інтелігенції П. Тичина видав ідеологічно «правильну» збірку «Партія веде» (1934), у якій уславив комуністичну владу.

У 1934 році повертається до Києва та поселяється в будинку письменників Роліт.

У 1936-1943 роках очолює Інститут літератури.

У липні 1941 Тичину було евакуйовано з майже 400 академіками та іншими науковими працівниками Академії наук УРСР до Уфи. Там Тичина очолював Інститут літератури імені Тараса Шевченка.

У 1941 за поетичну збірку “Чуття єдиної родини” отримав Сталінську премію.

Твір “Похорон друга” став найбільшим здобутком Тичининої поезії воєнних літ.

1943 – 1948 рр. – міністр освіти УРСР.

 З 1953 до 1959 був головою Верховної Ради УРСР, заступником голови Ради Національностей.

Життя Павла Тичини обірвалося 16 вересня 1967 року в Києві.

Найвідоміші збірки поезій Павла Тичини:  

«Сонячні кларнети» (1918) (Побачила світ у 1919 р. тираж 1000 примірників. Збірка мала 5 видань)

«Плуг» (1920) (межова збірка, заявила про вірне В) підданство радянській державі. Має символічну назву).

«Перемагать і Жить»;

«Замість сонетів і октав» (1920). ( У збірці помітні психологічні терзання автора. Збірка присвячена Григорію Сковороді).

«В космічному оркестрі» (1921)

«Вітер з України» (1924); (Ця збірка стала останньою художньо цінною книгою)

«Перемагать і жить» (1942);

«День настане» (1943)

«Срібної ночі» (1964)
 

Пам’ятаємо Крути. Пам’ятаємо Героїв."

    До Дня пам’яті Героїв Крут підготували відеочелендж  про подвиг юних крутянців. Через слово, кадр і щире дитяче серце ми згадуємо подвиг, що став символом мужності, честі та жертовності до Батьківщини. Вчителька Віталія Маковійчук та учні Ланчинської  гімназії долучилися до заходу і вшанували  подвиг героїв. У межах заходу прозвучав вірш поетеси М. Яновської «Героям битви під Крутами» - проникливе поетичне слово, сповнене болю, гідності й незламної віри.

    Долучаймося до пам’яті разом.

    Герої не вмирають — вони живуть у нашій свідомості та серцях.

                                                                                    

"Єднаймось серцями — соборна Україно!"

    До Дня Соборності України наша бібліотека стала простором єдності, слова й щирих сердець. Сьогодні ми провели відео флешмоб, що об’єднав дітей навколо головної цінності — єдиної, неподільної України. У віртуальному живому ланцюгу єдності звучали патріотичні вірші активних читачів: Марічки Мельничук, Сергія Климко 8-в клас, кл. керівник Марія Голіней Ланчинський ліцей, Демʼянчук Марійки 6-а клас кер. Надія Іваночко Ланчинська гімназія про свободу, силу народу та любов до рідної землі. Кожен учасник став частинкою великої спільної справи — збереження пам’яті, віри й надії на мирне майбутнє.

Соборність — це не лише історія.

Це ми сьогодні. Разом. Пліч-о-пліч.

Єдині у слові, думці й серці.

З Днем Соборності України!

💙💛

                                                                                        

                                                                  

"Слово про слово"

  У бібліотеці започатковано краєзнавчий проект «Слово про слово» - простір живої памʼяті й щирого діалогу з поетами і літературою рідного краю. У межах проекту читачі відкриватимуть імена письменників, їхні долі, твори, у яких бʼється пульс часу і рідної землі. Цього разу з творчістю Надії Попович читачів знайомить поетеса Мирослава Гордєєва-Мельник, член НСПУ, членкиня літературної студії ГО «Бистрінь» ім. Н. Чира. 

    16 січня згадуємо поетесу Надію Попович - жінку з короткою, світлою й стійкою долею. Її слово народжувалося з віри, надії та любові і є свідченням того, що справжня поезія не знає часу. Цьогоріч їй виповнилося б 65 років. 

    Її слово стало містком між поколіннями, а поезія знову і знову знаходить і надихає читача.

                                                                                    

"Антін Лотоцький: життя, присвячене дітям і Україні"

 13 січня виповнилося 145 років від дня народження Антіна Лотоцького - бійця легіону Українських Січових Стрільців, письменника, видавця і перекладача. Його літературний талант проявився дуже рано: ще під час навчання в Бережанській гімназії, разом із братом Володимиром Антін Лотоцький видав гумористичний журнал «Небилиці». Після закінчення гімназії він вступив на філософський факультет Львівського університету, де курс лекцій з історії України читав Михайло Грушевський.Тоді ж побачили світ і перші книги Антіна Лотоцького - збірки оповідань, легенд і переказів. Літературна творчість стає його «сродною працею» на всіх етапах життя: і в Рогатині, де він із 1911 року вчителював у місцевій гімназії, і під час Першої світової війни в легіоні Українських Січових Стрільців, де Антін Лотоцький був одним з активних діячів та співредактором стрілецьких часописів. Після війни письменник співпрацює з львівським часописом «Світ дитини». У кожному випуску журналу публікуються його вірші, оповідання, краєзнавчі нариси. Володіючи багатьма іноземними мовами, він активно займався перекладами світової дитячої літератури. Але найбільшу славу Антіну Лотоцькому приніс чотиритомник «Історія України для дітей», що побачив світ у 1934 році. Довгий час ця книга була підручником з історії для молодої української діаспори. Загалом у доробку письменника 13 книг - це надзвичайний вклад у розвиток українського історичного оповідання. 

    Крізь час його твори не втрачають актуальності, вони цікаві та пізнавальні, написані легкою для сприйняття мовою, тому обов'язково викличуть інтерес у сучасних підлітків. 

    Запрошую користувачів до читання.

                                                                                    

Українські письменники - ювіляри 2026 року

     Січень 2026 року відкриває літературний календар іменами письменників-ювілярів — тих, чий талант і слово стали частиною нашої культурної пам’яті. Згадуємо, перечитуємо й відкриваємо знову авторів, чиї твори й сьогодні звучать актуально та щиро.

 

     

 

 

Степан Бандера - ідея свободи

     Як завжди початок року в Україні, так і по цілому світі починають з відзначення дня народження найвідомішого прикарпатця Степана Бандери.

    1 січня 1909 року в селі Старий Угринів на Прикарпатті народився визначний ідеолог українського націоналізму, легендарний Провідник Організації Українських Націоналістів (революційної) Степан Бандера. ВІн прожив звитяжне життя, сповнене безкомпромісної боротьби за найвищу мету - незалежність України. Ще юнаком він став активістом Союзу Української Націоналістичної Молоді й Української Військової Організації. Згодом Бандера приєднався до Організації Українських Націоналістів, був одним із перших її членів в Україні. Його активність і неабиякі організаторські здібності помітили: у віці 24 років Степан стає Крайовим Провідником ОУН, а вже у квітні 1941 року на Другому великому Зборі ОУН його було обрано Головою Проводу ОУН (р). Ti, хто паплюжить імʼя Бандери сьогодні, замовчують, що його боялись і ненавиділи всі загарбники України. Так, польська окупаційна влада засудила його до смертної кари, яку пізніше було замінено на довічне увʼязнення, німецькі окупанти запроторили Бандеру до концтабору, а загинув він від руки радянського агента. Бандера був і залишається у серцях українських патріотів символом нації, його іменем називають увесь народ, найкращих його представників.

                                                                               

       

З Новим роком, шановні читайлики!

З Новим роком, юні читачі!

    

     Хай рік прийде з веселим дивом!

  Хай казка оживе між сторінок,

  Хай мрії ростуть разом із вами

А кожна книга веде до добра, світла і перемог!