"Світло, що єднає серця: Вифлеємський вогонь миру прибув до Ланчина!"

    В нашій громаді відбулася надзвичайно зворушлива та знакова подія - церемонія прийняття Вифлеємського вогню миру. Це світло, що подолало тисячі кілометрів, стало для нас символом незламної надії, єдності та віри у перемогу світла над темрявою. 

    Захід розпочався з хвилини мовчання. Ми схилили голови, вшановуючи пам’ять захисників і захисниць, які віддали життя за Україну. Саме завдяки їхньому подвигу ми маємо можливість зустрічати Різдво у вільній громаді та приймати цей символ миру. 

    З теплими і щирими привітаннями виступила начальниця Ланчинського відділу освіти, молоді та спорту Ольга Білоус. Вона подякувала гостям і вручила грамоту Мирославі Гордєєвій-Мельник за редагування книг Юрія Шкрумеляка «Листи з неволі» та «Його зоря не згасне». Адже впорядковане слово-то жива пам’ять, що крізь десятиліття повертає нам імена героїв, не даючи згаснути світлу нашої історії.

    Справжній святковий настрій подарували присутнім учні 6-7 класів Ланчинської гімназії. Їхнє виконання колядки «Зірка яскрава» та щирі віншування наповнили залу теплом і передчуттям Різдва.

    Особливою окрасою дійства стала інсценізація колядки «Зелене ябко». Вихованці гуртка «Театральне мистецтво» Ланчинського ЦДЮТ зуміли майстерно відтворити колядку села Добротів, нагадавши всім нам про важливість збереження нашого культурного коріння.

    Кульмінацією заходу стала урочиста передача Вифлеємського вогню. Його доставили пластуни Саджавського осередку разом із наставницею Мирославою Гордєєвою-Мельник. Передаючи вогонь з рук у руки, ми відчули неймовірну згуртованість, теплоту і доброту наших гостей. 

Щиро дякую за участь в організації заходу:

Білоус Ользі Василівні - начальниці Ланчинського відділу освіти, молоді та спорту;

Балабан Наталії Василівні – головному спеціалісту відділу;

Сенчук Ірині Василівні і Андрушко  Ірині Михайлівні вчителям Ланчинської гімназії;

Дем’янчук Ганні Михайлівні керівниці гуртка «Театральне мистецтво»;

Іванюк Катерині Василівні – директору ЦДТЮТ;

Гордєєвій –Мельник Мирославі Ярославівні наставниці Саджавського осередку «Пласт»;

Модератори заходу: Балабан Наталія Василівна і Яремин Наталія Михайлівна провідний бібліотекар Ланчинської бібліотеки для дітей.

    Нехай це світло завітає у кожну домівку, зігріє кожного воїна на фронті та кожну сім’ю. Нехай воно нагадує нам про людяність, милосердя та нашу спільну мету - вільну й мирну Україну.

    Слава Україні! Героям слава!

                                                                            

"Українське Різдво: символи, що єднають"

     У передчутті свят ожили давні традиції — теплі, щирі, сповнені світла. На Різдвяних посиденьках учасники клубу «Хобіляндія» керівник Ірина Сенчук з натхненням творили диво власними руками: чарівного дідуха та ніжного ангела. Діти дбайливо вкладали у кожну деталь любов і фантазію. В їхніх руках оживали давні символи Різдва, здавалося, що світло надії стає яскравішим. Коли останній штрих ліг на святкові витвори, у повітрі ніби засвітилася різдвяна зірка - тиха, добра, що веде до тепла й єдності.

    Нехай різдвяне світло веде нас до перемоги, миру і радості, нового щасливого життя для всієї України.

                                                                                       

                                                                                   

                                                        

                                                    

    

                                        

                                                                              

                                           

                                                                                         

          

     Юна  читачка – Марічка Мельничук, подарувала нам щемливу мить, прочитавши вірш Лесі Харчишин про лист дівчинки до Святого Миколая. У дитячому голосі ці рядки звучать особливо і чуттєво. Бажання про мир, повернення татка з війни, тихі ночі та усмішку мами стали головними проханнями до Чудотворця. Щирі слова — це світло, яке наближує нашу перемогу.

        З святом шановні читачі!

        Нехай Миколай Чудотворець принесе нам спокій і ПЕРЕМОГУ!

                                                                               

                                                                                       

         

"Сильні серця України!"

     Збройні Сили України — це сила, що стоїть між нами і війною, щит, який оберігає нашу землю, свободу та право жити під мирним небом. Це мужність тисяч людей, які щодня доводять: Україна непереможна, доки її захищають такі серця. Сьогодні в нашій бібліотеці — особливий день, коли слова «дякую» звучать не формально, а з глибини серця. Ми зустрілися з воїнами Збройних Сил України. Вони — ті, хто бачив темряву війни, але зумів зберегти світло. Ті, хто стояв там, де землею ходив страх, а вони ставали стіною. Ті, хто віддав спокій своїх ночей за тишу наших ранків. Ми слухали їхні історії — мужні, чесні, справжні. І кожне слово було важче за кулю, і світліше за світанок.

    Ми мовчали хвилину за тими, хто мовчить вічність.

    Ми дякували тим, хто повернувся, і тим, хто живе в наших серцях.

    Під оплески ми вітали наших героїв Михайла Греська, Юрія Шерета, Юрія Яновського, Михайла Яніва - нескорених синів своєї землі.

    Висловлюємо щиру подяку керівництву Ланчинської селищної ради Надії Данилюк і Михайлу Мельнику за підтримку та відзнаки для воїнів.

    Дякую ветерану Михайлу Яніву за цінний та щирий подарунок, за увагу, підтримку та добрий знак пошани для нашої бібліотеки. Передана ним дерев’яна фігура захисника — це не просто витвір рук, а символ мужності, сили й незламності українського воїна. Такий подарунок стане важливою частиною нашого простору, нагадуючи всім відвідувачам про відвагу тих, хто боронить Україну.  

    Модератори зустрічі: вчителька Ланчинської гімназії Любов Іванюк, провідний бібліотекар Наталія Яремин.

    Дякую вам, юні читачі, за щиру участь у заході. Ви — надія і світлий паросток нового дня. Ви слухали історії, як заповіт для свого часу, і прийняли їхню істину в серце - ту, що горить вогником пам’яті, вдячності й добра. Хай цей вогонь веде вас до нових знань, сміливих мрій і великих звершень.

    Сьогодні кожен з нас промовив думкою й голосом:

    ДЯКУЄМО!

    Хай наша вдячність стане вам теплом, а наша пам’ять — опорою.